Нова Ера ‒ Пожертва, Cвобода, Cходження

Борді (Індія)


Feedback
Share

Нова Ера ‒ Пожертва, Cвобода, Cходження. Борді (Індія), 6 лютого 1985.

Я безмірно рада бачити всіх вас тут. Не знаю, що сказати від Себе. Слова губляться. Вони втрачають свій сенс. Так багато з вас прагнуть сходження до того стану, де у вас є повна радість, блаженство та мир. Це те, що Я могла дати вам. А Мати тільки тоді щаслива, коли може дати своїм дітям усе, що в Неї є. Її нещастя, вся Її втома, все лише для того, щоб досягнути кінцевої мети, подарувати все, що у Неї є.

Я не знаю, як дякувати вам, люди, за те, що ви пройшли через все це, щоб отримати той скарб, який є всередині вас. “Сахаджа” – це єдине слово, про яке Я могла думати, коли почала сповіщати про відкриття Сахасрари. Це, зрештою, легко було всім збагнути.

Та ви усвідомили, що сьогодні ‒ інший стиль йоги, коли спершу дається просвітлення, а потім вам дозволяється виправляти себе. Цього ніколи не робили раніше. Це просто ризикована справа, за яку взялася ваша Матір. Навпаки, в старі часи, звичайно, Божественність теж турбувалася про Просвітлення людей. Але вони [Божества] не знали, як це зробити. Жодна Інкарнація будь-коли не робила спроб зробити це в такий спосіб. Та що б вони не намагалися робити, вони прагнули давати дуже суворі випробування для шукачів. Дуже суворі випробування.

Мені цікаво, як багато з вас читали трактати Будди, коли він подорожував із тисячами своїх послідовників, не даючи їм Реалізацію. Вони не були реалізованими душами, і не відчували ніякої радості від життя. В них було лише по дві накидки. І жили вони в джунглях – маючи всього лише по дві накидки. І місцевість, яку Він відвідував, і яку Я бачила сама, страшенно холодна; холоднеча, абсолютна холоднеча. І одяг по суті не був одягом, це були просто куски тканини, які покривали їх тіла, вони спали на голій землі, в дуже сувору зиму, чи, можливо, влітку. Без жодного взуття їх просили ходити пішки разом милі за милями, милі разом!

Якщо ви підете і побачите, де Будда ходив і торував шляхи, ви здивуєтесь. Будда також був молодим, Він ходив пішки, але його учні ходили значно більше, тому що він ходив-ходив, а потім робив зупинку в певному місці, і посилав своїх учнів – не було часу щось рекламувати, чи робити оголошення. Тож він залишався в певному місці, а учні ходили по селах, прохаючи бхікшу – тобто милостиню – щоб зібрати якихось продуктів в селах; вони готували їжу, частину віддавали Будді та з’їдали решту.

Вони ходили, працювали, збирали людей з усіх сіл, кого тільки могли, і приводили їх на проповідь до Будди. Такі жертви! Вони жили в бараках, печерах, в жахливій темряві, медитуючи. Але вони ніколи не отримували Самореалізації. Небагато з них отримували Самореалізацію.

Були люди, що були синами великих королів, князів, герцогів, і ті, кого ви називаєте герцогинями – всі дуже-дуже багаті люди. Жінки з дуже заможніх родин слідували за ним. І разом з ним вони проходили тисячі миль через хащі – тому що вони відчували, що робота Будди мала таке вселенське значення; що вони є невід’ємною частиною такого колосального завдання; що їм слід приймати участь у такій великій роботі на благо людства.

Таке було не тількив в Індії, те ж саме було з Відітамою, який започаткував систему дзен в Японії. В Китаї Мене вразило, які жертви принесли святі; як вони жили! Я маю на увазі, якщо ви подивитесь на умови, в яких вони жили. Ви не уявляєте! І в таких умовах вони закінчували життя. Вони процювали над цим, без належного керівництва, адже Будда помер і не було іншого виходу. Їм необхідно було шукати свій власний шлях. Згодом вони віднайшли махаяну та шведаяну і тому подібне.

Навіть якщо подивитися на інших шукачів з інших релігій – як в часи Христа. Де вони жили? А після смерті Христа ситуація навіть погіршилася, бо їх переслідували, вбивали, мучили, розпинали! Те ж саме трапилося з Мойсеєм. Його учнів переслідували, тож усім їм довелося тікати до Індії. Уявіть ці відстані! Потрапити з тих місць в Кашмір, скільки їм довелося пройти! Як їм жилося, скільки всього вони несли з собою. І тисячі їх прийшли до Індії. Адже вони усвідомлювали, що виконують величезне завдання. Що сприяють такому великому.

В цій країні [Індія] ми боролися за свободу. Я була невід’ємною часткою цього. Мої батьки були невід’ємні від цього. Вони були заможніми людьми, вельми заможніми, Я повинна сказати, з усякого погляду. Ви будете здивовані, мій батько спалив всі свої костюми, [адже] їх пошили в Англії. Моя матір спалила всі свої сарі. Вони пошили власний одяг і носили його.

Мій батько пожертвував всім, кожним паєм, що було у нього, задля боротьби за свободу. Він нічого не залишив для нас, зовсім… Слід сказати, звичайно, що оскільки наша родина була заможня, у нас було срібло і золото, і все тому подібне. Але щодо готівки – ми позбулися всього. Завдяки англійцям, все це срібло і золото, яке вони у нас забрали, вони віддали назад, коли повернулися. Так у нас в родині залишилося срібло із золотом.

Все матеріальне було віддане. І Я знаю, до того ми жили в прекрасних будинках, і потім ми переїхали до хатин і жили там. Максимальні жертви. І ми були щасливі з цього. І дуже пишалися! У нас були лише дві одежини на зміну. Ми прали свої речі, жили як дуже бідні люди, спали на свого роду тонких, грубих матах на підлозі, протягом Мого життя Я пам’ятаю, що ніколи не брала подушок. Я ніколи в житті не використовувала спальних мішків. Я мала тільки один светр виготовлений з такого матеріалу (дуже жорстка вовна) допоки Я не закінчила школу і пішла в медичний коледж, у мене був той светр. У мене було лише одне пальто протягом періоду мого навчання. Коли Я навчалася в медичному коледжі в Лахорі, де панував жахливий холод, інколи як в Лондоні, воно зносилося і стало непридатним. Але ми ніколи не шкодували, і ніколи не скаржилися, і ніколи не говорили, що наш батько мав би турбуватися про нас і щось робити, і чому це він пожертвував усім заради країни – ніколи, ніколи, ніколи. Але навіть сьогодні, коли нас помічають будь-де, вони знають, що ми діти такої великої людини. Вони мають надзвичайну повагу до нас.

Ця якість були привнесена, слід сказати, Махатмою Ганді. Він настільки трансформував кожного в нову надзвичайно жертовну особистість. Надзвичайно! Ви не уявляєте, як люди жили! Всі наші гроші, все, що в нас було, всі зручності та комфорт, всі будинки – ми все віддали, і не тільки мій батько, але багато хто з них. Інакше ми не змогли б отримати нашу свободу, щоб отримати нашу свободу ця країна так забагато пожертвувала.

Тепер, знову ж таки, ми знаходимося тут щоб отримати нашу свободу, свободу нашого Духу. Звільнити наш Дух від жадібності, хтивості, від нашого гніву, від наших умовностей, від нашого жахливого его, від тіла, поневоленого комфортом.

Мушу сказати, що у Гандіджі була особлива харизма. Я не знаю, як це йому вдавалося. Його дотик був як дотик Мідаса: як тільки він до когось торкався, людина трансформувалася. І він був надзвичайно строгою людиною, і дуже добрий до мене, до дітей. Проте він був дуже строгий. Він не мирився ні з якими нісенітницями!

І якщо прослідкувати, чому вчилися всі ці люди, – не тільки тому, що стосується свободи чи незалежності, але ще до цього – духовному життю, усюди. Єдине, що їх об’єднує, – це жертвенність. І усвідомлення того, що ви робите щось велике. Усвідомлення того, що ви є невід’ємною частиною цілого. Така велика річ, така велика робота, це така благородна справа!

І була ще одна дуже поширна річ. Дуже поширена серед всіх них: благородні справи змушували їх жертвувати в такий Сахадж спосіб. Інколи набагато більше, ніж Сахаджа йоги, які отримали від Сахаджа Йоги так багато. Вони отримали свою радість, свій Дух.

Я бачила їх на власні очі, таких людей в цій країні, ви можете називати їх легендарними, та Я їх бачила. Тисячі людей вбивали й катували! Діти помирали! Ніхто не проливав сліз. Ніхто не проливав сліз, однак відчували, що це для такої благородної справи, сама ця думка дає вам таку радість! І це відчуття причетності!

Та Я знаю ще дещо про Махатму Ганді та подібних до нього людей, якими вони були. Нікому не дозволялося заходити [самому по собі в ашрам]. І кожен, хто робив бодай щось не так – чи то був син короля, або ж чиясь донька, чи щось таке, найменша помилка, будь-що – його виставляли геть.

Я залишалася в ашрамі Гандіджі, тож Я знаю, що це таке, і тому, як ви знаєте, Я не боюся суворого життя. Це завдяки його школі.

Всі діти, старші за дванадцять років, мали прибирати всю територію ашраму, яка займала, Я думаю, біля 50 акрів землі, – щоранку. Треба було чистити свої туалети. А також туалети гостей, Я це робила. І їм [дітям] дозволялось мати лише дві одежини. І нічого не можна було взяти з собою, і ви не могли побачити жодного папірця ніде, ні найменшого сміття будь-де. Все прибиралося начисто. І житлові площі були такими акуратними та охайними. Все було просто «вилизане язиком». Кожен мав приймати ванну рано вранці о четвертій годині, з холодною водою. Чи це був Джавахарлал Неру [перший прем’єр-міністр Індії], чи то Абул Калам Азад [індійський політичний діяч і вчений], чи мій батько, люди всіх вікових груп, і діти також. А о п’ятій ранку Махатма Ганді давав лекцію.

(Будь ласка, не піднімайте своїх рук і свою Кундаліні, будь-ласка сидіть спокійно. Це не правильно. Спробуйте зрозуміти те, про що Я говорю.)

І далі, рано вранці о четвертій годині, ви здивуєтеся, але для мене цей підйом не був проблемою – і далі треба було пройти 50 акрів землі до центру цієї зали, яка була нічим іншим, як просто відкритою ділянкою, огородженою такими собі наметами, де власне і жив Гандіджі. Пройти весь цей шлях після душу, після вранішнього прибирання і все таке інше. І там місцями повзали змії. Та, звичайно, нікого не кусали. Думаю, змії розуміли, що люди були зайняті великою справою звільнення цієї великої країни!

І він сидів, просто ось так, і змії повзали довкола. Світло не дозволялося. Жодного світла. Ми використовували тільки сонячне освітлення. І коли приходив Гандіджі – тобто зранку ще не було світла, зовсім – приносили ліхтар. І ми бачили, як виповзали змії.

Але Я ніколи не чула, щоб хтось скаржився, це було як на війні, все робилося з такою пристрастю, кожен змагався в тому, “що я можу зробити, як мені привести себе в порядок”, ніхто навіть не думав про комфорт! Звичайно, їм всім було близько 50 років, до 50 років, чи щось таке, можливо. В ті часи в ашрамі були люди віком переважно до 50 років.

І Я бачила на власні очі людей, у яких були великі машини вдома і подібні речі, вони їх продали, викинули. Вони приїздили на поїзді до станції Вардха та йшли пішки. Гандіджі навіть не бачив, щоби хтось прибував за допомогою тонга (кінний корт). І вони його слухали і підкорялися йому.

Я бачила багато місіонерів, хоча вони і не популярні тут, і не представляють із себе нічого особливого, але те, як вони долучають людей до своєї місії і люди виконують це для них. Я їх бачила. В Індії в нас є місіонери, і вони ті, хто прийшли з-за кордону, а вони [люди] просто з повною покірністю слухають церкву, і роблять все, що їм кажуть.

В наш час ми здійснюємо, як ви знаєте, найвеличнішу з усіх великих місій!

Адже свобода – звичайно необхідна, політична свобода, щоб говорити про Бога. Ми не могли виробляти в ті часи навіть малої голки, нам не дозволялося, адже [британський] уряд так пригнічував нас. Тож нам треба було позбутися кайданів рабства. Безсумнівно.

Але зараз Я бачу, що в нас є інший вид рабства. Рабство егоїзму, егоорієнтованість! “Це мій комфорт. У мене має бути це, я маю отримувати насолоду від цього, я отримую задоволення, я те, я се”. Ви маєте насолоджуватися, інакше у вас немає відчуття, що це є щось велике. Тобто все має приносити вам якесь відчуття, замість того, щоби ви привносили якесь відчуття. Тому що люди, Я думаю, не усвідомлюють, що вони роблять. Яку роботу вони виконують? Вони не хочуть піднятися до цього рівня висоти, щоб побачити “чого я досяг”.

Ви намагаєтеся врятувати весь світ!

Це є одна з причин, чому Сахаджа Йога просувається так повільно, тому що вони [інші] бачать людей, які стурбовані, які переймаються своїм комфортом, тим, і іншим, і вони самі дуже брудні. У них не має розумності. Немає відчуття тієї «величі», яку їм належить здійснити. Вам треба бути розумними. Якщо ви знаєте, що ви – на війні, як ви поводите себе?

Я впевнена, що посередності зараз набагато менше. Люди стали кращими. Я впевнена, у нас будуть кращі люди, набагато кращі.

Вони переймаються через мізерні речі своєї сім’ї, і те й інше. Вони хвилюються про свої власні проблеми, свою роботу, і тому подібні речі. Я маю на увазі, що ніхто не міг так поводитися при Гандіджі! Кажу вам, він би дав їм ляпаса! Візьміть це у мене.

Тобто Сахаджа Йога сприймається як “вирішення ваших проблем”; і все, хоча вони вирішуються, без сумнівів, вам допомагають, Бог допомагає вам так сильно. Але як ви допомагаєте Йому?

Звичайно в нас є великі Сахаджа йоги, Я не заперечую цього факту, в нас є такі. Набагато більше, ніж будь-коли. І тому Я дуже радію з цього. Але якою є наша відданість, – ми рахуємо кожен пенні, що витрачаємо. Скільки ми з цього пенні отримаємо, що ми з ним зробили. Це не правильно.

Будда сам ніколи не витратив жодного пенні. Він мав гроші від усіх своїх учнів. І будував всі ці великі споруди. Він навіть ніколи не мав суспільної допомоги від когось стороннього.

Тож підніміться зараз…вам треба піднятися над своїм жалюгідним маленьким розумом. Підніміться до того рівня, коли ви будете знати, що ви збираєтеся врятувати все людство, і якщо ви не можете цього відчути, краще залишити Сахаджа Йогу. Сахаджа Йога не для нікчемних людей. На маратхі є слово габале, Тукарам сказав: “єрія габальяче каама нохе”. − Це робота не для нікчем!

Сам Шіваджі, коли бився, він тримав людей, сардарів та князів того часу. Вони полишали все, що в них було, вони віддавали своє життя, все! Вони жертвували своїми дітьми, вони жертвували всім, що в них було, у Шіваджі не було грошей, щоби платити їм. Ви мабуть чули багато історій про Шіваджі.

І подивіться на Сахаджа йогів у цьому світі, кшема (добробут) наступає перед йогою (союзом). Ось таким чином. Це Любов вашої Матері. Я хочу, щоб Моїм дітям було зручно. Вони новонароджені немовлята. Добре, їм потрібен комфорт, за ними потрібно доглядати.

Але Я не можу очерняти Божественність через те, що діти ще малі. Хіба Я можу? Я перебуваю тут, щоб виконувати роботу Бога Всемогутнього. І якщо ви – Мої діти, добре, Його милість працюватиме, Він піклуватиметься про вас. Він допоможе вам зростати. Але ж зростайте тепер. Зростайте… Вам треба зростати. Позбудьтеся тієї малої нісенітниці, якою ви наразі є. Подивіться на свою особистість, як ви живете? Де ваша увага? Про що ви думаєте? Ви думаєте про Сахаджа Йогу? Це найважливіша річ, заради якої ви обрані.

Інколи Я відчувала, Я думала, що в багатьох місцях вам має бути комфортно. Але Я особисто бачила, як ви поводилися в усіх цих місцях, зовсім легковажно – західні Сахаджа йоги, Я була здивована! В цьому плані індійці кращі. А деякі індійські йоги поводилися недобре в дуже смішній манері. Мене це шокувало! Те, як вони поводили себе, кричали на людей, створювали проблеми. Хтось приходив побачити Мене, і вони розмовляли з ними так грубо, що ті просто тікали. Ви можете розмовляти з ними люб’язно. Вам треба бути добрими до них. Не кричати на людей. Гаразд, Я не можу зустрітися з кожним в будь-який час, за будь-яких обставин, добре. Але це не означає, що ви маєте право кричати на інших. Це так “гидко” так “низько”, що Я не знаю, як можна так впасти.

Коли ви підніметеся над усіма цими дріб’язковими речами, ви розвинете цю божественну розсудливість. Ця божественна розсудливість є Благословенням Бога. Всі інші благословення, які ви вважаєте благословеннями, не є ними взагалі.

Допоки ви не можете зростати, що є благословенням? Немов дерево, що зазнало благословення “ на мене пішов дощ”, але якщо завдяки цьому дощу ви не можете зростати, яка користь з цього дощу?

Ви маєте бути співчутливими, прекрасними, чутливими людьми, які є найвищими створіннями на Землі! Приберіть свою увагу з усіх нісенітниць, на яких вони перебувала. Так ви стаєте одержимими. Tак у вас з’являються умовності…дрібні-дрібні речі, розумієте…

В Індії у нас інша проблема. Ми не можемо бути толерантними по відношенню до іншої людини. Якщо хтось робить щось хороше для Сахаджа Йоги, одразу ж з’явиться група. Серед індійців це настільки розповсюджено. З’являється група, щоб подавити цю людину. Це з’явилося ще за часів Гандіджі. Я не знаю, як це відбувається. Це відбувається тільки тоді, коли є слабке лідерство, Я вважаю. У мене немає такого лідерства. В часи Гандіджі, він просто відсіював людей, зовсім!

Вони гризуться між собою, говорять за спиною, формують групи. Будь-хто, хто робить щось хороше, і Я завжди намагаюся допомогти цій людині проявитися, − негайно з’являється група, яка намагається тиснути на нього.

І є також безнадійні йоги, які на периферії, нікудишні Сахаджа йоги і на Заході, і на Сході, які намагаються чинити безлад. Вони вважають себе великими гуру, великими людьми. Дуже низькі люди, з дрібним серцем, слід сказати. І вони вважають себе великими людьми, тому що у них можливо добре виходить фотографувати, чи що вони можуть особливим чином носити плаття, чи якась інша дурість, якою вони є. І вони намагаються домінувати над іншими. Такі люди будуть викинуті [з Сахаджа Йоги]. Повністю. Немає сенсу мати непотрібних людей в такому механізмі.

Сьогодні – початок Нової ери, Нової ери людей з дуже високими якостями, чий Дух було просвітлено. Давайте всі про це подумаємо!

Тепер вам треба володіти самим собою. І вам треба володіти іншими через любов, співчуття та розважливість! Сьогодні великий час, коли Я проголошую, що це є Вселенська релігія, Нірмала релігія, сформована з Мого Вчення Любові. Але це в жодному разі не означає, що ви зупиняєтеся в своєму зростанні. Я не збираюся зіпсувати вас, стримуючи ваше зростання. Тож спробуйте піднятися. Не домінуйте над іншими. Поважайте. Поважайте одне одного.

Ви обрані для надзвичайно великої роботи Вірати. Скільки ви знаєте про Божественність, до цього ніхто ще стільки не знав! Але встановіть себе.

Я знала дуже великого святого, якого звали Гагангадх Махарадж, який повністю впав. Якщо така особистість як він може впасти, то і ви також можете впасти, якщо ви не зрозумієте, чого ви варті, яка ваша цінність і яку позицію вам було надано.

Тож сьогодні ми маємо, з усією любов’ю до нашої Матері, маємо присягтися у своєму серці, що в нас буде величезна чуйність, відчуття пожертви!

Чим ми пожертвували за весь цей час? Просто подумайте про це… чим? Чи пожертвували ми чим-небудь?

Будь ласка, спробуйте зрозуміти, що Я маю вас використовувати, ‒ великі душі, щоб врятувати людство. Вам треба зростати, вам треба зростати, ви мусите зростати.

В питаннях грошей люди також жалюгідні. Вони роблять гроші. Вони їх накопичують. В Америці Я була вражена, як люди обманювали мене в грошах! На тисячі! В Індії це також є, це звичайна практика. Далі, якщо ви схиблені на своїй кар’єрі, і ви дуже амбіційні, “що буде з моєю кар’єрою, і те й інше“ краще вам піти з Сахаджа Йоги! Це зовсім не допоможе нам!

І по-третє, є люди, які вірять, що “це моя дружина, це моя кохана, і т.д.” і вся ця нісенітниця. Навіщо ви тут? Для чого? або ж “мої діти, моє господарство, моя матір, мій батько” і всі види жалюгідних людей навколо. Якщо ви не можете над цим піднятися, ви не можете Мені допомогти, вибачте. Ви не можете допомогти.

Вам треба бути дуже-дуже сильними людьми, вам треба бути людьми дуже високої якості, з великими ідеалами та благородними ідеями.

Дехто поводиться, як дрібні торгівці, які слідують за взводами [солдат] щоб продавати якісь речі. На мараті це зветься базар бгундже!

Тож зараз медитуйте на те, що ми тут щоб встановити Всесвітню релігію сходження. Це надзвичайне завдання! Якби Я могла зробити це сама, Я б це зробила. Але Я не можу, тільки через вас Я маю це зробити. І у вас є спадок. Ви маєте надзвичайне походження, звідки ви маєте цю спадщину. Через «цю» спадщину Я не можу керувати вами, Я думаю краще відмовитись від свого керівництва. Я не можу цього зробити.

Коли ми боролися за свою свободу, всіх нас вигнали зі шкіл, тому що ми вчилися в місіонерських школах, а місіонери вірили, що Христос народився в Англії, тож вони не дозволяли нам навчатися в їхніх школах. Тож всіх нас було виключено з тих шкіл. Певний час ми не навчалися. Я не могла складати свої іспити два роки! Я не могла цього зробити, бо всіх нас було виключено з коледжів та шкіл. Уряд виселив нас за місто. Але ми були такими гордими дітьми, дуже гордими. Звичайно, Я була захоплена цією боротьбою. Мені ніколи не було страшно. А Я була всього лише вісімнадцятирічною дівчинкою. І Я пам’ятаю, як одного дня до нас прийшли люди і сказали, що нашого батька перевели з однієї в’язниці до іншої. Вони так пишалися нами, всі люди! І вони підігнали машини, щоб підвезти нас. І їх було так багато. І певна річ, мати хвилювалася, бо Я була маленькою дівчинкою. В поліції мене катували, використовували електрошокери, і ставили мене в жахливі умови, били, і все таке інше. То ж вона плакала і сказала одному старому пану, що був там: “я переживаю за свою доньку, я більше не хочу, щоб її катували”, тож Я пішла до нього і посміхнулася йому, а він сказав: “Ні, не треба. Припини, не роби того, що робиш – це не правильно”. Мій батько, розумієте, заступився за мене і сказав: “Не слухай цього старого джонні, він скоро помре, забудь про нього. Я хочу, щоб всі мої діти приносили жертву на вівтар свободи. Якщо ти продовжуватимеш, я пишатимуся тобою. І я скажу твоїй матері, щоб вона належно поводилася. Я так пишаюся тобою!”

Через таку атмосферу Я пройшла. Мені довелося піти з коледжу. Я переховувалася вісім місяців, поліція мене переслідувала. Я знаю, через що ми пройшли. Ми були дуже молодими, мені було вісімнадцять, уявіть собі!

І зараз, коли ви отримали свободу свого Духу, вам слід шукати комфорт для свого Духу.

Є люди, які жаліються, і таке інше – це нісенітниця. Їм не варто було приходити, або ж ті, хто є індусами, їм слід піти з Сахаджа Йоги і облишити нас.

Але є ті, хто знають, навіщо вони тут, не тільки щоб насолоджуватися собою, але дати всьому світу ту насолоду, яка є у вас. Дати їм це. І задля цього треба жертвувати, треба терпіти гострий біль!

Як сильно Я терплю ваш біль, коли ви блокуєтеся, коли у вас є проблеми, і так далі. Інколи в мене з’являються пухирі, із-за вас, що завгодно, але Я на те не зважаю. Тому що це Моє життя, Моя місія, Моє буття, це все для Мене – задля звільнення всього людства. Навіть остання крапля Моєї крові задля цього. Я задовільняюся зовсім іншими речами.

Будь ласка, пам’ятайте, вас породила дуже смілива Мати. Будь ласка, намагайтеся зростати. Пишайтеся тим, що ви виконуєте таку грандіозну задачу. Майте це відчуття великої доблесті. Тільки тоді, тільки тоді ви досягнете результатів!

Ви бачили так багато воєн, ви бачили так багато воєнних баталій, ви бачили, як люди боролися, як вони жертвували собою. Тож давайте подивимося що ми робимо в цій війні!

Просто зробіть ваше тіло своїм рабом. Позбавтеся рабства свого тіла, ваших умовностей, і вашого безглуздого его. Впевнена, що як матір, Я непогано справляюся. Але як батько, думаю, мені дечого не вистачає, будь ласка, намагайтеся піднятися. Щоб Я не відчувала, що мені бракує батьківського відношення до вас – щоб у вас було благоговіння й розуміння батьківських очікувань [стосовно вас].

Я не кажу це все, виходячи з якихось нагальних потреб, чи конректно для вас, чи будь-що таке – це не проблема тільки станом на сьогодні. Жодним чином. Це Моє проголошення нового виміру, до якого ми маємо піднятися.

І як на війні, ми маємо оголосити: «тепер вперед». Так само і з цим проголошенням. Ніякою мірою не для того, щоб ви деградували, або ж щоби вас образити, чи сказати щось погане про будь-кого з вас. Але тільки для того, щоб вдихнути в вас це натхнення, яке змусило тисячі й тисячі, мільйони та мільйярди людей жертвувати заради великої мети!

Тож тепер поважайте себе, підніміть голови: ви ті, хто буде битися. Ви ті, хто є відповідальними, підготуйтеся! Підготуйте своє тіло, підготуйте свій розум, будьте розсудливі!

Це моє….. Я би сказала не прохання…. Це Мій наказ!

Нехай благословить вас Бог!

Давайте всі разом помедитуємо.

Нема потреби піднімати Кундаліні, немає потреби робити бандан. Не треба взагалі нічого робити.

Якщо ви тільки підніметеся до того рівня. Немає потреби піднімати руки і зав’язувати Кундаліні, немає необхідності. Не треба нічого робити. Ваші Кундаліні вже зав’язані. Прийміть! Прийміть цю ситуацію, це все, це те, чим ви є! Ви є Вірас (хоробрі) [воїни] а не дурні.

Нехай всіх вас благословить Бог! Нехай благословить вас Бог! Поважайте себе. Поважайте!

Нехай благословить вас Бог!

Для Мене немає нічого, нічого важливішого, аніж бачити, що ви досягли цього рівня розуміння вашої власної цінності, і ваги, і розважливості. Вам треба стати милими, приємними, людьми. Але дуже, дуже могутніми! Щоб ви могли контролювати себе, ваш язик і все інше. Контроль, повний контроль над собою.

Нехай вас ще раз благословить Бог!

Будь ласка медитуйте…закрийте очі, закрийте.

Закрийте очі, спрямуйте обидві ваші руки до Мене.

Спрямуйте увагу в Сахасрару, просто увагу в Сахсрару.

Зараз ви всі просто в моїй Сахасрарі. Спрямуйте увагу в Сахасрару.

Немає думок, нічого, направляйте вашу увагу на себе, і просто підніміться до цього рівня. Тут немає ніякої драми. Немає нічого штучного, це є актуалізація.

Всю слабкість треба залишити позаду. Давайте будемо сильними й людьми з міцними цінностями – з почуттям власної гідності й поміркованості.

Тиша, повна внутрішня тиша. І не треба занадто багато говорити. Занадто багато балаканини, говорити, легковажно поводитися – це не ваш шлях. Відчуйте це в своєму серці, вашу власну гідність, вашу власну славу, спокій вашої поведінки.

Ви всі – святі, але святі дуже високої якості, вищої за звичайну.

Спрямуйте свою увагу в Сахасрару [те ж саме Шрі Матаджі каже мовою ґінді]

Яка б думка не приходила: “не це, не це, не це”.

Нехай благословить вас Бог!

Я хотіла би коли-небудь побачити всі групи, одну за одною, всіх лідерів, а також окремих осіб, хто бажає побачити Мене.

Ми збираємося мати шлюби, і все, що влаштовується тут, повинно бути зроблене дуже якісно. Але наразі не треба метушитися! Робіть це помірковано, розуміючи, що ці шлюби ніщо, окрім того, що ви повинні мати дітей дуже високої якості. По-друге, це повинно бути сприятливим. Просто очиститесь, якщо була будь-яка неприйнятність.

Я сподіваюсь, що зараз ви будете радіти вашому зростанню, будете насолоджуватися славою і будете насолоджуватися вашою благородною роботою.

Нехай благословить вас Бог!

Ті, хто має якісь проблеми відносно шлюбів, Я б хотіла побачити їх. Вони можуть прийти та зустрітися зі Мною, за будь-яких проблем щодо шлюбів. Дені, ти віддав Мені те, що отримав? (Так, Мати.) Добре. Якщо у вас є деякі інші проблеми, будь ласка, приходьте до Мене. Немає жодних бар’єрів або чогось подібного. Але нам потрібно зробити дещо дуже важливе. Ви повинні позбутися цього [проблем], ви повинні розуміти це. Так що ми збираємось дійсно насолоджуватись собою набагато більше з цієї висоти, якої ми досягли. І не зупинятися, не зупинятися!

Нехай благословить вас Бог!

Добре. Якщо ви хочете зустрітися зі Мною, з якоюсь конкретною проблемою, приходьте. Особливо, якщо це стосується проблем шлюбів і чогось подібного. Поки шлюби не призначені, ви можете прийти до Мене.

Її Святість Шрі Матаджі Нірмала Деві